Глобус Мартіна Бехайма у національному Німецькому музеї, м. Нюрнберг. Фото: Alexander Franke

У XVII ст. голландці (А. Тасман) відкрили південну землю (Нову Голландію), яку у XVIII ст. вдруге відкрив Д. Кук. Найпізніше серед материків відкрита Антарктида – в 1820 р. російською експедицією під керівництвом Ф. Беллінсгаузена і М. Лазарєва. Цей материк регулярно почали вивчати з 1958 р. завдяки створенню тут наукових станцій 18 країн, Україна має свою станцію «Академік Вернадський» з 1996 р. Першими пройшли вглиб материка і досягли Південного полюса два мандрівники: норвежець Руал Амундсен у грудні 1911 р. і англієць Роберт Скотт у січні 1912 р.

Дослідження природи Світового океану проводились під час плавань Ф.Магеллана, Х. Колумба, А. Тасмана, Д. Кука, В. Беринга, О. Шмідта, І.Крузенштерна і Ю. Лисянського та ін. Систематичне вивчення розгорнулося з середини ХХ ст. Ж.Пікар та Д.Уош опустилися на дно Маріанської западини і виміряли її глибину (1960 р.), а Жак-Ів Кусто та Тур Хейєрдал досліджували течії, рослинний і тваринний світ Світового океану. Дрейфуючі полярні станції «Північний полюс» досліджують Північний Льодовитий океан. Його природу також вивчали російські вчені В.Берінг, О.Шмідт, Г.Сєдов, а також норвежець Ф.Нансен. Вперше Північного полюса досягнув Роберт Пірі у 1909 році.